новини


Неделя английского языка в ОШ № 21

(12.12-15.12.2016)

В нашей школе прошла неделя английского языка, которая ежегодно проводится учителями школы для учащихся 1 – 11 классов. Цели, задачи, а также план мероприятий были озвучены на торжественной линейке в первый день. Ребята с удовольствием приняли участие в разнообразных конкурсах, подготовили интересные работы и презентации, читали сонеты Уильяма Шекспира.

Учителя Шаева И.В. и Миронова Н.В. провели открытый урок по теме «Уильям Шекспир – выдающийся английский драматург»

Ребята познакомились с жизнью и творчеством Уильяма Шекспира, а также с его бессмертной пьесой «Ромэо и Джульета»

Ребята проявили себя и с творческой стороны – приготовили рисунки и стенгазеты по тематике недели английского языка.

Заслуженные грамоты и призы все учащиеся получат на торжественной линейке после возобновления учебного процесса в школе.


 

 15 грудня пройшов районний етап змагань «Впоряд» Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») 

          У змаганні прийняли участь 16 шкіл Кальміуського району. Учні ЗОШ №21 також прийняли учать у змаганні. Ройовим став Панчоха Іван, учень 11-А класу. Рій обрав собі назву «Калиновий рій» і складався з учнів 9-11 класів. Пісня з якою крокував рій «Ой, у лузі червона калина», дуже сподобалась журі, але результати змагань оголосять згодом.



9 декабря 2016 года  в школе № 21 выступала специалист спасательной аварийно-водолазной службы горсовета Ушкалова В.В. с лекцией «Безопасность на воде в летний и зимний периоды».

 

С детьми были проведены познавательные викторины и показаны поучительные видеоматериалы. 



В ЗОШ № 21 пройшлизаходи щодо відзначення 160-річчя від дня народження та 100-річчя від дня смерті Івана Яковича Франка


З 5 по 9 грудня 2016 року

 

        у  ЗОШ №21 пройшов 

7 грудня 2016 року до нас в гості завітали  робітники дитячої бібліотеки ім. К.І.Чуковського. І приводом послужив Тиждень правових знань. Доречи, ми вже не один рік співпрацюємо з цією бібліотекою. Нас завжди раді бачити у себе і охоче відгукуються прийти у гості до нас в школу щоб провести спільні заходи по знаменних датах або предметних тижнях.

 

      Співробітники бібліотеки провели дуже цікавий урок-бесіду для старшокласників (учнів 9-А класу) «Обов`язки та права – всьому голова». Учні перевірили свої знання з прав і обов'язків, охоче відповідали на питання на питання вікторини.


    

 

 

 

      А також гості завітали і до учнів 2-А класу. Де хлопчики, та дівчатка прийняли активну участь у бесіді по своїм правам і обов`зкам.

 

 



Итоги конкурса "Учитель года - 2017"

8 декабря, в Центре художественно-эстетического воспитания ученической молодежи Мариуполя состоялось торжественное подведение итогов городского этапа Всеукраинского конкурса «Учитель года - 2017», сообщает пресс-служба горсовета.

В конкурсе приняли участие 23 педагога из 17 школ. Их оценивали по следующим критериям:

  • блоги или сайты учителей
  • написание контрольной работы по профильному предмету
  • составление учебного проекта
  • как они адаптируются в незнакомом классе.

         В результате звание «Лучшего учителя» получили 10 конкурсантов из 8 учебных учреждений. Они победили в номинациях «Начальное образование», «Биология», «Информатика», «Музыкальное искусство». Их наградили почетными грамотами и благодарностями, а также денежными призами.

         Учителя ОШ №21 так же приняли участие в городском этапе Всеукраинского конкурса «Учитель года - 2017». Стефаниц Ирина Саввична стала призером в номинации «Информатика», занявши II место, а Романченко Ирина Николаевна стала призером в номинации «Музыкальное искусство» и заняла III место. Поздравляем!!!


6 грудня — День Збройних Сил України

Загальна інформація

     Вітаємо з Днем Збройних Сил України!

     Традиційно в цей день ми вшановуємо всіх військових. І сьогодні особливо щиро і глибоко вдячні їм. Нині, коли українська армія доводить вірність Батьківщині, захищаючи її рубежі і свій народ, це свято стало символом справжньої мужності, героїзму і відваги.

     В цей день ми вклоняємося подвигу тих, хто віддав своє життя в ім’я свободи України, мужньо захищаючи рідну землю, та всім, хто несе військову службу в зоні АТО, за відданість українському народу, незламну силу волі та безстрашність.

     Бажаємо всім захисникам України бути гідними синами своєї Батьківщини, з честю захищати рідну землю, міцного здоров’я, віри в силу нашої України та скорішої перемоги! Миру Вам і Вашим родинам!


02.12.2016 року пройшов почесний захід до Міжнародного Дня інвалідів в центрі "Турбота".  Зустріч учнів 6-А класу з ветеранами та людьми з обмеженими можливостями.Школярами були відвідані гуртки по квілінгу, орігамі та бісероплетіння, а також перегляд концертної програми до свята.

ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ.

Голодомор –  акт геноциду Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

 

Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Така політика режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.

 

Визнання Голодомору 1932 –1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.

 

Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича визнано винними в організації Голодомору.

 

Багато десятиліть у СРСР тема Голодомору перебувала під суворою забороною. Сталінський режим створив систему приховування правди про вбивство голодом мільйонів українців у 1932 – 1933 роках. Тодішнє керівництво СРСР блокувало будь-яку інформацію про реальну ситуацію в Україні. Воно свідомо дезорієнтувало світову громадськість – мовляв, у них ніхто не голодує. Тим не менш, деякі західні журналісти, які побували в оточеній залізною завісою й охопленій голодом Україні, зуміли своїми публікаціями донести світові правду про злочин убивства там мільйонів людей.

 

У радянській Україні небезпечно було не тільки писати про штучний голод у пресі, листах до партійних “вождів” або ж родичам за кордон, але навіть у приватних щоденниках. Будь-який необережний запис міг зруйнувати життя, вилитися в десятиліття таборів ГУЛАГу. Та попри всі небезпеки були люди, які не могли замовчати цей злочин. Вони намагалися в різний спосіб розповісти та зберегти правду, донести її до світу.

  Ми називаємо їх “Людьми Правди”. І цього року особливо вшановуємо їх – за чесність і мужність. Ці Люди за сферою діяльності абсолютно різні – від колгоспного сторожа на Харківщині до Президента Ради Ліги Націй. Але усіх їх об’єднує спільне прагнення – донести до суспільства правду про страшні злочини комуністичної влади (див. додаток 1).

  Мета проведення заходів з ушанування пам’яті загиблих від Голодомору:

поглибити знання в учнів про Голодомор як геноциду Українського народу, його причини, перебіг і наслідки;

акцентувати на тому, що Голодомор 1932 – 1933 років був наслідком не стихійного лиха, а спланованих системних заходів тоталітарного комуністичного режиму, був злочином геноциду наголосити на сміливому чині Людей Правди та особливостях їх внеску у викриття злочинів комуністичного режиму; сприяти розвитку всіх видів інтелекту (академічному, практичному, креативному, емоційному й соціальному) як головної умови всебічного розвитку особистості, її самореалізації як громадянина України; виховувати почуття стурбованості долею невинних жертв тоталітарного режиму, навчати сприймати чужу біду та біль як свій власний; залучення учнівської молоді до меморіальних заходів із вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу – Голодомору 1932 – 1933 років в Україні, зокрема акції “Запали свічку”.

 

Історична довідка

Чому українців вбивали голодом? 

Після Жовтневого перевороту впродовж 1917 – 1921 років на більшій частині території колишньої Російської імперії владу захопили комуністи. Ними шляхом прямої окупації була знищена демократична Українська Народна Республіка, проголошена у 1917 році. Досвід важкої боротьби з українськими рухом змусив комуністичний режим для зміцнення свого становища в Україні піти на створення у 1919 – 1920 роках квазідержави УСРР зі столицею у Харкові та певні поступки українському національному рухові.

 

Україна в 1920-х роках переживала культурний ренесанс європейського зразка. Під гаслом “Гетьвід Москви!” тут формувалися самобутні, відмінні від російських, культурні традиції, орієнтовані на Європу. Створювалася національна система освіти, обґрунтовувалася економічна концепція України як автономного економічного організму. Проте до кінця цього періоду в СРСР був встановлений тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Будь-який прояв незгоди або нонконформізму (як індивідуального, так і малих і великих груп людей за професійною, національною, релігійною, партійною ознаками) негайно жорстоко карався та придушувався.

 

Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва.Тому за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом.

 

Як?

Механізм, який призвів до Голодомору, був приведений у дію із Москви тодішніми лідерами комуністичної партії. У січні 1928 року режим запровадив насильницькі хлібозаготівлі. У фермерів держава примусово забирала більшу частину або й все вирощене зерно за значно заниженими цінами. Одночасно розпочалась “ліквідація” найзаможніших господарств. У 1930 році колективізація викликає масові протести і повстання. Впродовж року в Україні відбулося понад чотири тисячі масових протестних виступів за участю до 1,2 млн селян. Однак, не дивлячись на це, до жовтня 1931 року колективізованими, тобто, фактично державними, стали 68% селянських господарств та 72% орної землі. Загалом в Україні було ліквідовано понад 352 тисячі “розкуркулених” господарств.

 

Не зважаючи на це, Україна залишалась центром спротиву тоталітарному режиму. Упродовж перших семи місяців 1932 року на Україну припадає 56% від усіх антивладних виступів у Радянському Союзі.

 

 

Улітку 1932 року через наростання спротиву Й.Сталін із оточенням приймає рішення про організацію в Україні штучного голоду, щоб шляхом винищення частини населення не “втратити Україну”.

Революція гідності: чи пам'ятаєте Ви, як усе починалось?

 Причини та передумови Революції Гідності

(21 листопада 2013 р. – 22 лютого 2014 р.)

Євромайдан, Єврореволюція, Революція Гідності – усі ці терміни сьогодні стали невід’ємною складовою в історії побудови  української державності.  Україна є досить молодою республікою, юридично свою незалежність вона отримала у 1991 р., проте в реаліях це було далеко від бажаного. Протягом усього періоду незалежності ми стали свідками того, як наша держава поступово перетворювалася на другорядну країну світу, сателіта Російської Федерації. Замість реформ та змін, в країні зберігалася законсервованість системи, котра дісталась нам у спадок ще від Радянського Союзу. Тіньова економіка, зростання корупції та хабарництва, безвідповідальність  влади та її авторитарний характер, навмисне знищення армії практично зруйнували потенціал країни. Україна перебувала у стані постійної кризи у всіх сферах життя. Помаранчева революція 2004 р. мала стати рушійною силою до змін, люди вірили, що буде усе по-новому. Проте очікування не справдилися, а навпаки, були розбиті у пух і прах. У 2010 р. до влади прийшла «банда олігархів», яка вирішила знищити рештки справжнього українства та й ще за його рахунок наживитись. Президент В. Янукович за час свого правління (2010–2014 рр.) встиг узурпувати конституцію 2004 р. та зосередити у своїх руках усю повноту влади. Колишній співдоповідач Парламентської асамблеї Ради Європи щодо України Ханне Северінсен так прокоментувала формування влади Януковичем у перші два місяці каденції: «Я дуже занепокоєна. Я завжди знала, що в Україні вразлива демократія. Але я навіть не уявляла, що за два місяці, відколи працює новий Президент,  він використав їх для того, щоб підібрати під себе уряд, скасувати результати виборів 2007 року, повністю підкорити собі Вищу раду юстиції, Верховний Суд, СБУ і навіть парламент». Все ж українці вірили, якщо Україна стане на шлях європейської інтеграції,  то в державі будуть проведені соціально-економічні та політичні реформи. Але сценарій розвивався зовсім по-іншому. Адміністрація президента В. Януковича та уряд на чолі з М. Азаровим вели активну проросійську зовнішню політику. Важливим етапам в історії незалежної України мав стати Вільнюський саміт східного партнерства 28–29 листопада 2013 р. Але незадовго до цього була зроблена неочікувана для всіх заява: Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготування до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Такий хід подій аж ніяк не влаштовував українців, які покладали великі надії на співробітництво України із ЄС, а тому зроблена заява стала тим каталізатором, який призвів до перших актів протесту.

Перших 9 днів Євромайдану

 

 

Епіцентром основних подій знову ж таки стала столиця України м. Київ. 21 листопада близько 22:00 на Майдані Незалежності почали збиратися перші учасники мітингу, їх чисельність нараховувала близько 1500 осіб. Вони пікетували Адміністрацію Президента, а потім, повернувшись на Майдан, вирішили лишитися на ніч. Цього дня суд прийняв рішення заборонити встановлення наметів, кіосків, навісів під час проведення акцій на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі до 7 січня 2014 року. Також у цей день почалися невеликі протести і в інших областях України. 22 листопада ввечері уже відбувся мітинг, у якому взяло участь близько 3–5 тис. людей. Наступного дня на Майдані Незалежності розпочалася штовханина з міліцією, яка намагалася відтіснити мітингувальників, розширивши площу навколо місця встановлення новорічної ялинки. В цей же час поширилася інформація, що до Києва на антимайдан і провладний мітинг їдуть автобуси із людьми, яким обіцяли грошові виплати. 24 листопада в Києві відбулася велика хода та мітинг на Майдані Незалежності, які зібрали більше ніж 100 тисяч прихильників євроінтеграції. Протести відбулися також у Львові, Луганську та Харкові. Українська діаспора Франції, Німеччини, Швейцарії, Англії та ін. держав теж вдалася до протестів. Тим часом в столиці України при підтримці Януковича був створений антимайдан, який охороняли загони «Беркуту». Близько 15:00 на вулиці Грушевського під будинком уряду відбулись зіткнення міліції з мітингувальниками. За даними столичного управління МВС, мітингарі зі «Свободи» кидали у правоохоронців якусь арматуру, запалені фаєри та каміння. Але, на справді, у міліцію почали кидати спеціально організовані владою «тітушки». Тож міліціонери застосували гумові кийки, сльозогінний газ і світлошумові гранати для розгону натовпу. Цього дня чимало киян та гостей міста постраждали від сльозогінного газу, розпиленого міліцією. В одинадцятій годині вечора розпочалися нові заворушення, проте мітингувальникам вдалося вистояти ніч. Протягом 25–27 листопада в Києві відбулися перші страйки київських студентів.  Також мітинги проводились в інших містах України, зокрема у Тернополі та Львові.  28 листопада  уже відбувся загальностудентський страйк. Декілька колон студентів з десятків різних вишів Києва об'єдналися у парку Шевченка, після чого рушили на Майдан Незалежності. Увечері  29 листопада на Євромайдані відбувся великий мітинг. Участь у заході взяли лідери трьох опозиційних партій Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, Олег Тягнибок, а також екс-глава МВС Юрій Луценко. Вони виступили із закликами відставки М. Азарова та дострокових виборів до парламенту.

16.11.2016 року в нашому місці відбулась обласна зональна педагогічна майстерня «Науково-методичний супровід розвитку особистості в освітньому просторі: якісна освіта та її психологічна підтримка».

    В цьому заході приймала участь вчитель основ здоров’я нашої школи Кісілішина Ганна Володимирівна в секції «Організація роботи з предмета «Основи здоров’я»: досвід, інновації, перспективи» з тренінгом «Ризик, ризиковані ситуації» , за що отримала сертифікат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ не можна було впізнати

 До 75-річчя оборони та 73-ї річниці визволення Києва від німецько-фашистських загарбників

Коли почалась Велика Вітчизняна війна, мені було майже 16 років. Тоді я був учнем 12-ї Київської артспецшколи.

На початку липня 1941 р. ми з літніх таборів були відправлені в район Ірпеня—Ворзеля для спорудження оборонних укріплень: риття окопів, траншей, будівництва дотів, дзотів, протитанкових надовбів. Нам видали лопати, кирки, ломи, тачки. Іншої техніки не було. Працювали зі сходу до заходу сонця — натхненно, сумлінно, з невеликою перервою на обід, сподіваючись, що завдяки нашій невтомній праці та могутній Червоній армії німці Київ не візьмуть.

    Нас розподілили по групах, в нашу ввійшли: Вадим Хохол, Станіслав Дубовський, Олег Шестун, Андрій Хмелівський та я. Ми були дружною, згуртованою командою. Разом працювали, їли, спали, ховалися у виритих траншеях під час нальотів німецької авіації, а після них ощупували один одного, вітаючи, що залишилися живими.

У кінці серпня нас перекинули на лівий берег Дніпра в район Семиполок для виконання тієї ж самої роботи. А у вересні, коли опинились в оточенні, за наказом начальника школи нас розпустили по домівках. 18 вересня 1941 р. наша п'ятірка була в Києві, який палав внаслідок бомбардувань, артобстрілу, вибухів. Деякі жителі, користуючись безвладдям, руйнували магазини, розкрадали їх та з радістю чекали «визволителів»-німців, які з'явилися в місті 19 вересня.

Крещатик в 1941 г

    Проживши в окупованому Києві до грудня 1941-го, коли не стало що їсти, ми з матір'ю та сестрою переїхали до наших рідних: дядька Івана Устимовича Гнедюка та тітки Анастасії Петрівни на станцію Бровари. В січні 1942 р. я пішов працювати на лісопильний завод, а в квітні був прийнятий до складу молодіжної підпільної організації, створеної на цьому заводі майстром В. М. Лобко, до якої входили Іван Паламарчук, Борис Сікалін, Володимир Лобко, Тетяна Пінчук.

   Ми сприяли бойовим діям партизанського з'єднання «За Батьківщину!», яке очолював Герой Радянського Союзу Іван Михайлович Бовкун. Через зв'язківців отримували зведення Радянського інформбюро, переписували в декількох екземплярах (а це робив саме я, бо мав каліграфічний почерк), розповсюджували їх в бараках, де жили робітники заводу та їх родини, стежили за рухом залізничних ешелонів з живою силою та військовою технікою, передаючи свої спостереження зв'язківцям з'єднання, брали разом з ними участь у пошкодженні та руйнуванні залізничної колії на дільниці Бровари — Дарниця. Виконували усю роботу вечорами, до 11—12 години та вночі, а після цього завжди співали пісню «Там, вдали за рекой, загорались огни».

   18 вересня 1943 р. за дорученням В. М. Лобко я пішов на зустріч з партизанським зв'язківцем в село Літки. За півтора кілометри до села мене затримали два червоноармійця-розвідники та після короткої розмови доставили в штаб 161-ї стрілецької дивізії. Після того, як мене допитав офіцер контррозвідки «СМЕРШ» Кузнєцов, була розмова з помічником начальника штабу дивізії майором Калінченко.    Дізнавшись, що я до війни вчився в Києві, він запропонував мені взяти участь у  визволенні Києва як провідник, на що я дав згоду.

Північніше Києва на дерев'яних плотах ми переправилися на правий берег Дніпра під артилерійським вогнем німців, з повітря нас прикривали радянські винищувачі. Було дуже холодно, дув пронизливий північний вітер. Дніпро був червоного кольору від крові загиблих червоноармійців і командирів. До протилежного берега ми добралися благополучно.

    Вранці 6 листопада 1943 р. я був на рідній київській землі. Київ не можна було впізнати — скрізь руїни, пожежі, дим, перелякані кияни — схудлі, напівголодні та втомлені. Але їх очі світилися радістю, на обличчях сяяли посмішки. Вони сердечно вітали воїнів-визволителів, обіймали, цілували нас, висловлювали щиру подяку, розповідали про свої страждання під час дворічної німецько-фашистської окупації, а ми віддавали їм скромний солдатський сухий пайок.

    В обід у парку Шевченка відбувся мітинг, присвячений 26-й річниці Великого Жовтня та визволенню Києва. Тоді я вперше побачив видатних полководців XX століття Георгія Костянтиновича Жукова, Миколу Федоровича Ватутіна. А також членів Військової ради Крайнюкова та Хрущова.

   Пізніше за участь в обороні столиці я був удостоєний медалі «За оборону Києва» та медалі, присвяченій 75-й річниці цієї події, а також почесних знаків і медалей на честь 55, 60, і 70 років з дня визволення Києва.

   В кінці ж листопада 1943 р. Сталінським райвійськкоматом м. Києва я був призваний в Червону армію та після навчання у ШМАСі воював в 112-му та 26-му Гвардійському авіаційному бомбардувальному Брестсько-Берлінському полку АДД стрільцем-радистом до переможного закінчення війни 9 травня 1945 р. Нагороджений орденом «Слави» III ступеню, медалями: «За відвагу», «За взяття Кенігсбергу», «За взяття Берліну», «За перемогу над Німеччиною».

   Користуючись нагодою, у зв'язку з 73-річчям визволення Києва вітаю учасників цієї історично-героїчної події, мешканців столиці, бажаю здоров'я, натхнення, благополуччя, всіляких гараздів. А 6 листопада ветерани не забувають випити фронтові 100 грамів, вшановуючи пам'ять загиблих та померлих.


15.11.2016 року пройшли районні змагання у рамках національно-патріотичної гри "Джура - Сокіл". У конкурсі "Рятівник" наша школа зайняла I місце.

 

 

27.10.2016 року пройшли районні змагання серед учнів 4-х класів "Веселі старти" в ЗОШ №28. Серед 16 команд наша школа зайняла 8 місце.

    

                                                                                                                                          

 

 

 

 

 

 

 


29.09.2016 року пройшли районні змагання з футболу з ЗОШ №43.

Наша школа перемогла с рахунком 6:0 

03.10.16 року з ЗОШ №34 програли з рахунком 0:4.

 

 

 

 


 

21.09.16 року відбувся відкритий захід, присвячений Дню Цивільного Захисту

 


15.09.2016 року 

"День здоров'я" 


8 вересня 2016 року в 9-А класі пройшла класна година на тему:

«Поважайте правила дорожнього руху»
кл. керівник Савельєва Л.В.

Учні розвивали уважність, і навички виконання основних правил поведінки на вулиці, дорозі, з метою попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму.


ЛІГА ПОЛІЦЕЙСЬКИХ

6 вересня 2016 року до нас до школи завітали гості з повчальною програмою патріотичного виховання для учнів початкової школи.


СВЯТО "Першого дзвоника!"

01.09.2016 рік

 Ось і пролунав Перший дзвоник у ЗОШ №21! Хай буде цей навчальний  рік вдалим для всіх учнів і педагогів школи ! Миру і злагоди нашій шкільній родині !

Фоторепортаж: 

                                                                                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

       Все живе на Землі: рослини і тварини, життя та діяльність людини тісно пов'язане з водою. Якщо поглянути на географічну карту, видно, що всі населені пункти від величезних міст-мегаполісів до маленьких сіл і селищ розташовані в безпосередній близькості від водоймищ (річок, озер, морів і океанів).

       Вода дарує нам величезну радість в будь-якому своєму фізичному стані: твердому (лід, каток, буєрний спорт), рідкому (купання, плавання, плавання на човнах і судах, приготування напоїв та їжі) і газоподібному (пара в сауні).

          Але вода вимагає до себе відповідної уваги та обережності. Вона не любить людей недисциплінованих і незнаючих та карає тих, хто нехтує правилами спілкування з нею. Щорічно безліч людей гине на водоймах, приносячи страшне горе своїм рідним і близьким. Мова не йде про стихійні лиха, коли водна стихія обрушується на людей і людські та матеріальні втрати відбуваються не з вини людини. Йдеться про загибель людей через власну необачність або по незнанню основ поведінки на воді і біля неї (на березі, на плавзасобах).

         Статистичні дані та засоби масової інформації свідчать, що майже  кожний  день вода забирає життя десятків українців. Серед тих, хто тоне, четверту частину складають діти до 16 років. Половина з них - малюки, залишені без нагляду біля водойм (і не тільки в літню жару під час купань, але і зимою або ранньою весною, провалюючись під лід).

        Аналіз надзвичайних ситуацій на воді показує, що 50-70% потерпілих впадають в буйну істерику або прострацію. Лише 15-25% з них можуть діяти без паніки, розумно і рішуче.

Перед літніми канікулами в школах України проводяться обов'язкові інструктажі з правил поведінки на воді і це - правильно і вкрай необхідно. Але, на жаль кількість загиблих або постраждалих на воді не зменшується.

Вода помилок не пробачає! Як показує статистика, в корабельних аваріях гине менше людей, ніж під час купання. Якщо проаналізувати причини загибелі дітей на воді, з'ясовується, що основною з них є невміння плавати. Це, перш за все, провина дорослих, які не змогли, не знайшли часу навчити дитину триматися на воді. Стародавні греки, осуджуючи неосвічену людину, казали: «Він не вміє ні писати, ні плавати». На жаль, цю відому нашим пращурам істину нам, людям ХХІ сторіччя,  треба доводити ціною життя дітей.

            Друга за значенням причина - залишення дітей без нагляду біля водойм. Варто ще раз нагадати, що безпека дітей на воді забезпечується супроводом дорослих. Вони зобов'язані не допускати купання дітей в невстановлених місцях, плавання на непристосованих для цього засобах.

Пам'ятайте: в місцях з глибиною 1,5 метрів дозволяється купатися дітям у віці від 12 років і лише тим, які добре вміють плавати.

І третя причина загибелі на воді - недотримання температурного режиму, незнання, а часто - ігнорування правил поведінки у води і на воді, способів порятунку і надання першої медичної допомоги.

         Місцем купання  повинен бути обладнаний пляж або спеціальна купальня. Акваторія пляжу - обмежена буйками, дно спокійне за рельєфом, пологе, піщане та перевірене на відсутність сторонніх предметів, які можуть нести небезпеку (скляні пляшки, корчі, водорості тощо). На території пляжу повинні бути щити із засобами порятунку (рятувальні круги, кулі тощо), рятувальний пост, щит із зазначенням умов відпочинку (температура води і повітря, хвилювання, вітер).